Олександр Гайдамащук народився на Київщині, здобув освіту інженера-технолога та багато років працював на сучасному німецькому підприємстві, де виробляли комплектуючі для провідних європейських автомобілів. Там він вивчав принципи ефективного виробництва, постійного вдосконалення та управління процесами, а одного разу навіть став кращим працівником підприємства.
На початку повномасштабної війни Олександр сам пішов до військкомату, але тоді його не взяли. Та він не зупинився — вступив до територіальної оборони, а згодом отримав повістку та став військовослужбовцем 46-ї окремої аеромобільної бригади.
«Я прийшов у військо, щоб закінчилася ця клята війна. Я горджуся, що знаходжусь в 46-й бригаді».
Попри проблеми із зором і сумніви оточуючих, він наполіг на своєму і потрапив до десантно-штурмових військ. Його найкраща риса серед усіх — сміливість.
«Я готовий до будь-яких викликів».
Службу розпочав в інженерно-саперному підрозділі, швидко освоїв нові спеціальності та довів, що здатний виконати будь-яке завдання. Згодом його перевели до логістики, де він відповідає за склад повітряно-десантної техніки та майна. Сам Олександр вважає, що головне в будь-якій справі — не зупинятися, постійно вдосконалюватися і шукати можливості зробити світ навколо кращим.
«Якщо ви дійсно чогось хочете, треба ставити перед собою цілі й іти до них. Інакше ви обдурюєте тільки самі себе».
Після перемоги він мріє повернутися до своєї справжньої пристрасті — виробництва. Хоче створити власне підприємство з металообробки, розвивати українське виробництво та будувати майбутнє для своїх дітей.
«Мріяти — це нормально. Коли ставиш перед собою цілі і йдеш до них, обовʼязково дійдеш».
Найбільше ж Олександр пишається тим, що служить саме у 46-й бригаді серед людей, яких називає мотивованими, відповідальними та сильними. Для нього справжня цінність — це побратими, взаємна підтримка та віра в те, що будь-яку складність можна подолати.
Свою табличку на вершині Петрос Олександр присвятив загиблому побратиму Юрію з Хмельниччини, що поліг під Марʼянкою 18 січня 2024 року.
«Він був дуже сміливою людиною. І виконував чітко всі задачі, які перед ним ставилися. Слава Україні».
