Андрій служить у роті розвідки. Гори він знав ще до війни — ходив у походи, піднімався на вершини, відчував ритм підйому й спуску. Каже, що армія й гори вимагають того самого: терпіння, витривалості, уміння тримати темп, коли здається, що сил уже немає.
На службі він навчився говорити з різними людьми — знаходити спільну мову там, де характери, досвід і страхи у всіх різні. Це теж стійкість: не зламатися самому й допомогти втриматися іншому.
Після війни Андрій мріє відкрити скеледром — місце, де люди вчитимуться долати висоту й власний страх. Щоб те, що тримало його в найважчі дні, лишилося не тільки спогадом, а стало шляхом для інших.
