Михайло Овчинніков народився у Кривому Розі у 1993 році. Все його життя було повʼязане з технікою та електрикою: навчався на спеціальностях, повʼязаних з електронікою та мікропроцесорною технікою, працював електриком і механіком. Ще під час строкової служби опанував складні системи звʼязку та техніку протиповітряної оборони, а з початком повномасштабної війни наполегливо добивався можливості потрапити до війська. Адже найголовніша чеснота Михайла — вірність. Своїй країні, своїй справі, своєму народові. На війні з кінця 2022-го року.
Сьогодні Михайло служить головним сержантом відділення радіолокаційної розвідки. Його робота — виявляти повітряні цілі, які загрожують українським містам і військовим. Він каже, що за роки служби отримав не лише нові технічні знання, а й навчився працювати з людьми, брати відповідальність та бути лідером для свого підрозділу.
«Армія дисциплінує, навчає відповідальності й допомагає постійно розвиватися».
Особливо цінними для нього стали побратими. Михайло переконаний, що люди, які місяцями проходять через випробування разом, стають ближчими одне одному, ніж будь-хто інший. Саме підтримка колективу, взаємна турбота та розуміння допомагають вистояти у найважчі моменти війни.
«Іноді з побратимами стаєш ближчим, ніж із дружиною. Якщо щодня проходиш усе разом, це вже як одна людина. Ми можемо зайти на бойові, і десь до півроку бути на бойових, не виходячи майже».
Коли стає важко, його тримає проста думка: вдома все добре, рідні чекають і вірять у нього. А після перемоги він мріє про звичайне людське життя — створити сімʼю, продовжувати розвиватися та використати весь досвід, здобутий за роки служби.
Він вірний війську і цей шлях став не лише обовʼязком, а й можливістю особистого зростання.
